НАДЖИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІЖДА́ТИ, діжду́, ді́ждеш, док., перех., розм. Перебувати десь деякий час з метою побачити, зустріти кого-, що-небудь; піджидати. Аж зрадів [Перехрест] цій несподіваній появі Нечая, який, очевидячки, наджидав його (Ле, В снопі.., 1960, 25); Брате мій рідненький. Як соколе ясненький! Станьмо ми, брате, надождімо.. Брата свого найменшого (Укр.. думи.., 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 66.