НАДКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. Клюючи, відривати шматочки чого-небудь в одному або кількох місцях. Цвірінькали горобці, надкльовуючи смачну м’якоть плодів, і там де накльовано, сік був ще густіший та смачніший (Шиян, Баланда, 1957, 143); — Я люблю, щоб сливу притиснув перший мороз, тоді вона солодша. А як вишня, то треба, щоб її надклював горобець (Донч., IV, 1957, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 71.