НАДКІ́СНИЦЯ, і, ж., анат. Щільна, білувата, волокниста оболонка із сполучної тканини, яка покриває зовнішню поверхню кісток у людей та хребетних тварин. Внутрішньом’язові ін’єкції роблять у м’яз стегна, при цюму голку направляють трохи навскіс, щоб не пошкодити надкісницю (Заг. догляд за хворими, 1957, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 71.