НАДЛЮ́ДСЬКИЙ, а, е. Який перевищує звичайні людські якості, властивості, можливості і т. ін. — У мами надлюдська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась (Фр., VII, 1951, 182); Всіх, хто мав нагоду близько спостерігати роботу В. І. Леніна, вражала його надлюдська працездатність (Ком. Укр., 4, 1961, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 73.