НА́ДОБА, и, ж., діал. Потреба, необхідність. — Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (Скл., Святослав, 1959, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.