НАДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що і надоку́чливий. Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяв мух надокучних (Рильський, І, 1960, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.