НАДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Підбурити, нацькувати проти кого-небудь. — Ох, не згадуй мені, Власе, про того спекулянта. — Це тебе син так надрочив проти нього? (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 78.