НАДСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІСЛА́ТИ, надішлю́, надішлеш, док., перех.
1. Доставляти, посилати що-небудь поштою або через когось; присилати. Будь те ласкаві [до Франка] — прийміть участь у нашому Збірнику своєю працею і надсилайте матеріал (Коцюб., III, 1956, 239); Колишній товариш по засланню, польський революціонер Броніслав Залеський, розпродував у Польщі й Литві Шевченкові малюнки і надсилав йому виручені гроші (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 56); — Мамо, а посилку ми татові швидко надішлемо? — якось не витримує і питає Серьожа (Ів.. Таємниця, 1959, 73); Вже скоро місяць, як я одержав батькового листа, а відповіді ще не надіслав (Кол., На фронті.., 1959, 17); * Образно. Несподівано фашист почав надсилати снаряди на цей берег, на переправу (Коп., Навколо полум’я, 1961, 196).
2. Направляти кого-небудь кудись з певною метою. — От нам, привели дівчинку, вона загубилася, ми її до вас надсилаємо (Ів.. Таємниця, 1959, 80); [Пан Стась:] І ото не спромоглися, щоб надіслати сюди сотню-другу жовнірів? (Вас., III, 1960, 226); Надіслали до Центральної ради своїх послів і українські губернії та Ради депутатів великих міст (Смолич, Мир.., 1958, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 79.