НАДСИ́ПАТИ див. надсипа́ти.
НАДСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДС́ИПАТИ, плю, плеш; мн. надси́плють; док., перех. Сиплючи, відокремлювати певну кількість чого-небудь. Потім "лікарка" надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці, поїти Ніколаєва натщесерце протягом шести місяців (Ю. Янов., II, 1954, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 79.