НАДТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДТИ́ХНУТИ, ну, неш; док., розм. Трохи притихати, вщухати; зменшувати свою силу. Може, надтихне трохи вітер (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 80.