НАДУВА́ТИСЯ і НАДИМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАДУ́ТИСЯ, надму́ся, надме́шся і наду́юся, наду́єшся, док.
1. Наповнюючись повітрям, газом, збільшувати величину, розмір; роздуватися. Піхтір хапає себе за носа; щоки його надуваються, як пузирі, червоніють (Вас., І, 1959, 167); // Розпрямлятися, натягуватися від вітру, від заповнення повітрям. Кидалась [молодиця] в танець так прудко, що синій плащ її надувався й лопотів на вітрі (Коцюб., І, 1955, 375); Тугий вітер б’є в груди, розхристана сорочка Гната, мов парашут, надимається йому за плечима (Грим., Подробиці.., 1956, 63); Вітрило надулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко, мов чайка морська (Л. Укр., III, 1952, 622); // Набравшії в рот повітря і стиснувши губи, роздувати щоки. Позуючи, повнощокий булькатий Хома надимався ще більше, "аби бути страшнішим" (Гончар, І, 1954, 209); Дме патлатий у трубу, надувся, топчеться ногами.. й веселим оком підморгує танцюрам (Вас., І, 1959, 242).
2. Напружуючись, збільшувати об’єм, розмір. Заруба й досі уявляв свого прадіда великим і сильним, що стоїть біля палаючого горна,.. рукава закачав по лікті, сині жили надимаються (Кучер, Трудна любов, 1960, 227); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (Сос., І, 1957, 353); // Збільшувати об’єм, розмір від переповнення чим-небудь. Павло глянув на сумку й спитав: — Від чого вона у тебе так надулася?.. (Томч., Готель.., 1960, 38); // Набухати, підніматися. Не сьогодні-завтра зашумлять, загуторять мутноокі струмки в ярах, і Дніпро посиніє, надметься (Донч., Секрет, 6 4-354
1947, 52); Заклекотала хвиля в Псьолі, Клубками піна надулась (Бор., Тв., 1957, 57).
3. перен., розм. Набирати гордовитого, поважного вигляду. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице (Н.-Лев., І, 1956, 161); На воротях, пихато надувшись, стояли два поліцаї (Збан., Єдина, 1959, 289).
4. тільки док., перен., розм. Розгніватися, насупитися, стати незадоволеним. Нюся роздратовано знизала плечима і, надувшись, сіла перед дзеркалом кінчати свій туалет (Головко, І, 1957, 420); Віра схопилася з крісла і, ображено надувшись, відійшла до вікна (Руд., Вітер.., 1958, 60).
Наду́вся (наду́лася), як (мов, на́че і т. ін.) сич (інди́к і т. ін.) — хто-небудь дуже розгнівався, має ображений, надутий вигляд. — Вам права старшини відомі? Хома надувся в темноті, як сич: — Відомі (Гончар, III, 1959, 309); Розсердився старий, гримнув дверима, пішов. А Карпо й собі надувся, мов індик (Коцюб., І, 1955, 302); [Горпина:] Чого це ти, Явдохо, надулась, наче той індик перед смертю? (Н.-Лев., II, 1956, 476).
5. перен. Робити що-небудь з великим напруженням сил. Сидить, надувається, три дні в чоботи взувається (Укр.. присл.., 1955, 238); Огієнко тільки сопів та надувався, по-волячому ступаючи за лантухом через поріг (Гончар, II, 1959, 152); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском, пробивався до дверей (Гончар, III, 1959, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 81.