НАЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Зганяючи, зібрати в одно місце, зосередити де-небудь велику кількість кого-небудь. Тисячі назганяли [інтервенти] — і старих, і жінок, і дітей — набили людьми повні амбари, ті самі амбари, з яких перед цим повимітали хліб (Гончар, II, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 89.