НАЗДОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЗДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., перех.
1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається спереду; доганяти. Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула прямо в калюжу (Коцюб., І, 1955, 131); На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли. фронт (Гончар, III, 1959, 7); Наздогнав Павло дівчину коло двору вже панського (Вовчок. І, 1955, 159); Ось він наздогнав стомлену Марію. Підійшов, узяв у неї з рук два снопи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 77); // Поширюючись, доходити, доноситися до кого-, чого-небудь, охоплювати когось, щось. Ще мить одна, і нас в путі гроза Наздоганяє, мов нещадна кара (Дмит., Вітчизна, 1948, 137); Дідова пісня наздоганяла мене. "Вулиця гуде, де козак іде!.." (Ю. Янов., І, 1954, 73); * Образно. Війна наздогнала її у Вуглярах (Вол., Місячно срібло, 1961, 326); Він почуває легку втому після погано спаної ночі — старість його вже наздоганяє (Ю. Янов., ІІ, 1958, 108).
2. перен. Добиватися таких же успіхів, досягнень, і т. ін., як хто-небудь інший. Якщо ти прагнеш.., щоб виростали на землі багаті врожаї, — наздоганяй людину ту, що має Зірку Золоту (Уп., Вірші.., 1957, 76); Ленін вказував, що Радянська країна ще значно бідніша від капіталістичних країн, але наздожене їх — з такою швидкістю, про яку трудно навіть мріяти (Біогр. Леніна, 1955, 263); — Дуже ти відстав, Шевчук. Треба тобі до іспитів наздогнати товаришів (Донч., VI, 1957, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 90.