НАЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до назива́ти. За машину відповідали дід Петро, називаний так за бороду, і колишній танкіст Гаврилов (Ю. Янов., II, 1954, 134); // нази́вано, безос. присудк. сл. Титуловано його [Григорія Сковороду] українським Сократом, і українським Платаном, ..називано і деїстом, і пантеїстом (Літ. Укр., 4.XII 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 90.