НАЙМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Дати кому-, чому-небудь назву, найменування; назвати. — Пана Стьопу наші партизани найменували поміж себе старшим, хоча літами він був, кажуть, юнак юнаком (Гончар, III, 1959, 321); Стару бувальщину прознали Дівчата тої сторони, І хмурий пам’ятник вони фонтаном сліз найменували (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.