НАЙМИТЧУ́К, а, ч.
1. Хлопець-наймит. Попівський наймитчук.
2. перен., зневажл. Те саме, що на́ймит 2. Вчорашні фашистські наймитчуки товпляться на американських та інших імперіалістичних задвірках (Мельн., Обличчя.., 1_960, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.