НАКА́Т, у, ч.
1. Дія за знач. наката́ти, нака́тувати 1 — 3.
2. Фарба, клей і т. ін., нанесені на поверхню чого-небудь спеціальними пристроями. У кожного господаря свій смак. В одного стіни кімнати тільки побілені, другий любить накат, третій оббиває їх шпалерами… (Знання.., 12, 1965, 13).
3. Шар настелених поверх чого-небудь або під чим-небудь колод, дощок і т. ін. Глибокі траншеї, ескарпи, дроти. Міцні бліндажі — в шість, у вісім накатів, — Це був бастіон! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 161); Його землянка на горбочку, у три накати, просторіша за нашу і за всі інші (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 35).
4. Добре утрамбована, виїжджена, укочена дорога, колія і т. ін. Протікають асфальти з міста — сизі стрічки в широкім полі, По шосейних важких накатах, в смарагдовій густій траві (Мал., Листи.., 1961, 12).
5. Будівля, споруда для накриття, захисту від чого-небудь; навіс. Та ж повітка, сани під накатом, засохла вишня біля порога (Скл., М. Щорс, 1938, 41); На протилежному пагорбі, — конюшні, корівники, пташники, кузня, майстерні, зерносклепи, накати з реманентом, словом, уся маєтність великого господарства (Вол., Місячне срібло, 1961, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 100.