НАКЛАДА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, який накладає що-небудь. Відгрібальники та накладальники забезпечують безперервну подачу соломи на скирту (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 334); // Той, хто вкладає аркуші паперу в друкарську машину.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 103.