НАКЛЕ́ЙКА, и, ж. 1. тільки накле́йка. Дія за знач. накле́їти, накле́ювати.
2. Ярлик, етикетка і т. ін., наклеєні на що-небудь — В руках плащ та старий чемодан з наклейками іноземних готелів (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 90); Кирило Гнатович поставив на стіл пляшку горілки, а Іван Костьович — червоного вина з красивою наклейкою (Сенч., Опов., 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 105.