НАКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накопа́ти; // у знач. прикм. На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (Кучер, Трудна любов, 1960, 53); // нако́пано, безос. присудк. сл. По 300 — 344 центнери буряків з гектара накопано (Колг. Укр., 4, 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 108.