НАКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. Косити щось у якій-небудь кількості. Приклепаємо косу та поїдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна (Довж., Зач. Десна, 1957, 475); Забродівчани орендують біля Дніпра ділянку лугу, що належить лісництву, і щороку накошують там чимало добрячого сіна (Мокр., Слід.., 1969, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 110.