НАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАКРА́СТИ, а́ду, а́деш, док., перех. Красти щось у якій-небудь кількості. Крав Богдан крам, Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав (Шевч., І, 1963, 296); Про Колісника пішла по городу недобра чутка: накрав земських грошей (Мирний, III, 1954, 282); Картоплі ми накрали за Ліляківськими ярами вдосталь (Смолич, Театр.., 1940, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 110.