НАКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док., розм. Багато, вдосталь покрасти. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Шевч., І, 1963, 246); [Громада:] Мало ще ти накрався нашої праці, мало напився? (Фр., IX, 1952, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 110.