НА́КРИВКА, и, ж. Предмет, що служить для закривання. Ось вона [машинка] вже на столі. Катря.. зняла накривку (Кач., II, 1958, 83); Самовар стояв на ящику поруч з Льонькою, бешкетливий струмок пари, вириваючись з-під погнутої накривки, торкався його плеча (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 292); // Тканина, якою покривають шо-небудь. Над головами пасажирів висіла брезентова накривка (Трубл., Мандр., 1938, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 111.