НАЛИ́СНИК, а, ч. Тонкий млинець, в який загортається якась начинка, найчастіше з сиру. — Сьогодні замісто налисника з сиром будете на третю страву їсти пироги з черницями (Фр., II, 1950, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 119.