НАЛО́БНИК, а, ч.
1. Металеве покриття, яке захищало лоб воїна від ушкодження; начільник. Мідний налобник.
2. Ремінь кінської вуздечки, що проходить поперек лоба коня. Фігурний налобник для коня.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 121.