НАЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Коханка. Став [Левицький] грати роль польського шляхтича, утримував наложницю, на яку витрачав великі гроші і для якої закупив село Збору (Фр., XVI, 1955, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 121.