НАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Так жіночки йому у вуха налящали (Кв.-Осн., II, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 123.