НАМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. Намагатися. Іван намагає міркувати за снопи, кілько зажав (Март., Тв., 1954, 35).
2. Надолужувати. — Роздобув, хвалити бога, старий трохи грошей.. Та що з тил грошей? Не надовго й вистачить, треба картоплею намагати… (Коцюб., І, 1955, 94); Хвалився [Краньцовський] також тим, що дуже мало їв, а найбільше намагає напитками (Март., Тв., 1954, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 123.