НАМЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Згадати. Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх — не наменув тільки про Галю (Вовчок, І, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.