НАМИВА́ТИ, аю, аєш, недок., НАМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Мити що-небудь у якій-небудь кількості.
2. Наносити течією води, хвилями.
3. спец. Створювати земляні споруди земснарядами. По межиріччю Дніпра і Десни простягнеться 50-кілометрова гребля, зараз її намивають земснаряди (Наука.., 9, 1963, 10); Щоб роботу не змели весняні води річки, в стіну шпунтів їх узяли, намили перемички (Шер., Дружбою.., 1954, 88); // Укладати грунт за допомогою водяного струменя земснаряда. Земснаряди намили до двох мільйонів кубометрів грунту.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 126.