НАМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нами́кати. Панотець напхав намиканою морквою повні кишені (Март., Тв., 1954, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 127.