НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нами́ли́ти. Штик та намилені вірьовки для всіх, хто не згоден, щоб вождь [Врангель] сам за них думав! (Гончар, II, 1959, 359); // у знач. прикм. Вона підійшла до нього збоку і намиленим.. віхтем стала натирати спину (Тют., Вир, 1964, 476).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 127.