НАМИ́СТЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до нами́сто. А жіночка Мов цього й не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Шевч., II, 1953, 106); *0бразно. Вздовж гатки, тягнулось намистечко вогнів (Скл., Хазяїни, 1948, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 127.