НАМОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намоло́тити 1. При двофазному збиранні зернових культур не тільки зменшуються витрати, а й намолочене з валків зерно буває більш високої якості (Колг. Укр., 1, 1957, 6); // у знач. прикм. Закуріли киптягою токи, де перевівали купи намолоченої пашні (Мирний, IV, 1955, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 131.