НАМО́РДНИК, а, ч.
1. Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини. Котра й на волі ходить [собака]. То намордник має кожна (Сам., І, 1958, 160); Щоб запобігти порушенню рефлексу ссання в телят, використовують різні пристосування: намордники, прив’язі та ін. (Соц. твар., З, 1956, 60).
2. Поперечний ремінь у вуздечці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 131.