НАНОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док., розм. Багато, довго поносити що-небудь. В артільному дворі Іван за день стільки попобігав, наносився плугів та борін, насперечався з людьми, що не можна було собі й уявити (Чорн., Потік.., 1956, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.