НАО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наора́ти. Повільно, надто повільно чорнів шмат землі, наораної кіньми (Скл., Хазяїни, 1948, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 136.