НАО́ХЛЯП, присл., розм. Те саме, що о́хляп. Невже то він, той самий Федько, який колись наохляп ганяв коней на водопій (Рибак, Час.., 1960, 130); На санях, і пішки, і верхи — наохляп Тікали бандити… (Нерв. II, 1958, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 697.