НАПАНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́ешся, док., розм.
1. Багато, досхочу попанувати. Що ж, напакувались [пани], попили заморських вин.., пора й честь знати (Стельмах, І, 1962, 608).
2. Довго поволодарювати над ким-небудь. — Вже досить над нами напанувалися чужі та й назбиткувалися!.. (Кобр., Вибр., 1954, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 138.