НАПАХУ́ВАТИ, ую, уст, недок., НАПАХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обприскувати, змочувати, натирати кого-, що-небудь чимось запашним. Напахувати обличчя одеколоном.
2. Насичувати яким-небудь запахом. Букет напахав кімнату ароматом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 139.