НАПЕРЕГО́НИ, НАВПЕРЕГО́НИ, присл. Намагаючись перегнати, випередити один одного, кого-, що-небудь у бігу, в їзді і т. ін. По кам’яній вулиці міста наперегони мчали повні пасажирів одутлі автобуси й легкові машини (Панч, II, 1956, 76); — Як хочете, хазяїне, а бігати навперегони я не стану (Шиян, Баланда, 1957, 136); *0бразно. Крізь далі прямовисні Летить локомотив. За ним — ланцюг вагонів. Мов журавлиний ключ. І дим наперегони (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 28); // перен. Намагаючись перевершити, перемогти один одного в чому-небудь. Ось і почали вони [багачі] потаємно наперегони шапкувати перед Іваном, частувати його (Фр„ III, 1950, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 140.