НАПИРА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., НАПРА́ТИ, перу́, пере́ш, док., перех. Прати певну кількість чого-небудь. Напрати сорочок.
НАПИРА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., НАПЕ́РТИ, пру́, пре́ш, док., розм.
1. неперех. Навалюючись, давити, натискати на кого-, що-небудь. Перед дверима зробився тиск, а знизу все напирали. Двері були замкнені (Коцюб., II, 1955, 87); Внизу несе свої весняні води Дніпро. Могутня течія його напирає кригою на правий берег (Кол., На фронті.., 1959, 39); Тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок. То паля тріснула (Греб., І, 1957, 70).
2. неперех. Наступаючи, тіснити (ворога). Виступили з-за лиману з турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Шевч., II, 1963, 181); У них поставлено в громаді, Коли на їх пан Турн напре. То всім сидіть в своїй ограді, Нехай же штурмом вал бере (Котл., І, 1952, 215); // Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось. Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Март., Тв., 1954, 334); [Брахманець:] Швидко Вона напре на мене, щоб пішов Невольника купить їй молодого! (Фр., X, 1954, 421).
3. тільки недок. Наголошувати на чому-небудь, звертати особливу увагу на щось. Він чув, що Чіпка натякнув, що його бито: щоб уже зовсім розжалобити товариша, він давай напирати на це (Мирний, І, 1949, 313); Терентій.. напирає на.. те, що в гурті наймит стає стійкішим і дорожчим (Стельмах, І, 1962, — 326).
4. неперех. Збиратися, скупчуватися у великій кількості. — Оце тільки чутка пройшла, що князь приїде,. а й то, подивись, скільки наперло сюди ..москалів (Хотк., І, 1966, 95); // перех. Примушувати кого-небудь прийти, прибути кудись (або присилати кого-небудь кудись) у великій кількості. — Ти думаєш, навіщо Гітлер повну Фінляндію німців напер? Думаєш, задаром вони біля нашого кордону крутяться? (Тют., Вир, 1964, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 143.