НАПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до наплива́ти. Напливаючий потік не міг у ній [протоці] зміститися і залляв майже цілу половину подвір’я (Фр., II, 1950, 13); Довго не може впоратися [Всеволод] з напливаючими на нього думками (Міщ., Сіверяни, 1961, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 152.