НАПОЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся, док. Твердо вирішити добиватися від кого-небудь виконання чогось. Усе ж наполігся Яцько-партизан — завжди твердий був на своєму — переконав Махтеїху, що "до мислі, до любові" йому тільки вона (Крот., Сини.., 1948, 47); Наполігся пан одібрати у мене землю (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 156.