НАПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. напра́влять; док., перех.
1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку. Керманичі направляють дарабу на берег, і вона тикається носом у каміння (Хотк., II, 1966, 393); — На коліях є така стрілка, що за її допомогою переводять колію і направляють поїзд туди, куди йому треба (Юхвід, Оля, 1959, 106); Не додому справив він коня, котрий було повертав у знайому улицю, а круто направив його до поліції (Мирний, І, 1954, 282); — Я натиснув контакти кулеметів і мчав до землі, стріляючи в ешелон, на який я направив свій винищувач (Ю. Янов., II, 1954, 75); // перен. Давати напрям чому-небудь. [Воронюк:] По-вашому виходить, що людина не може направляти розвиток рослин і тварин у корисному для себе напрямі (Мороз, П’єси, 1959, 200); [Любов:] Се добре, що я все це знаю, бо я знатиму, як направити своє життя (Л. Укр., II, 1951, 12); // перен. Зосереджувати на чому-небудь, спрямовувати на щось (думки, здібності, зусилля і т. ін.). Мокроусов впадав у романтизацію минулого.. Кириєнко все посилав к чорту і найперше круторогих.. Місто — ось та архімедівська точка опори, що потрібна, щоб виважити країну на рівень інших.. Сюди й треба направляти всі зусилля народу, а не туманити голову романтизацією історичного минулого та сучасного села (Головко, II, 1957, 277).
Направля́ти (напра́вити) ву́хо — уважно прислуховуватися. Як тільки приїхали на майдан, Гаркуша одразу.. направив своє хрящувате вухо до волосного ганку, на той новий закон, що його вичитував студентик (Гончар, II, 1959, 213).
2. Посилати, відправляти кого-небудь з якоюсь метою. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Голов., Тополя.., 1965, 342); Якось улітку направили нас, студентів, допомогти колгоспникам зібрати врожай (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 11); // Давати призначення. — Прямо не знаю, чого вас оцей робітземліс направляє сюди? — здвигає плечима лісник (Стельмах, II, 1962, 278); Мобілізовані ведуть між собою тихі розмови: — Куди ж то нас направлять? (Тют., Вир, 1964, 293); // Виділяти, призначати що-небудь для чогось. Затрачаючи працю, гроші і матеріали, слід наперед знати, який доход дадуть вони господарству, куди найрозумніше направляти кошти (Ком. Укр., 5, 1960, 63).
3. Робити що-небудь гострим; гострити. Його кипуча енергія часом била через край, і тоді зупинити її міг лише широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь, який однаково добре направляв бритву і, як засіб чисто педагогічний, спрямовував синову енергію у відповідне русло (Коз., Блискавка, 1962, 63); Ще звечора Євген дістав з горища стару над’їдену косу — ще батько нею косив, направив її (Земляк, Гнівний Стратіоп, 1960, 236).
4. Надавати музичному інструментові певної висоти звука; настроювати. Іван Микитович зняв скрипку. Довго-довго він її направляв, рвучи часто струни (Мирний, І, 1954, 136); Микола направив струни, повів смичком, — і жалібна пісня розляглася по хаті (Н.-Лев., II, 1956, 172).
5. розм. Лагодити, виправляти що-небудь зіпсоване, пошкоджене і т. ін.; поправляти. Клопоталися чоловіки у тому саду: пісок возили, східці по згір’ю направляли та місточки через рівчаки ладили (Вовчок, 1, 1955, 145); Здалося б направити черевики, та грошей нема (Мак., Вибр., 1954, 57); — Копати починаєм завтра, вранці рано. А сьогодні хай кожен направить свої рискалі, лопати, заступи… коновки — носити накопану землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 318); // перен. Змінювати на краще або повертати до попереднього становища (життя, умови і т. ін.). Усюди, де око лиш гляне, Де звернеться ухо, все чути одну Відвічную пісню: Ой життя погане! А як би направить, ніяк не збагну! (Фр., XIII, 1954, 27); Почував [Вова], що його діло прогорає, а як його направити — він не міг добрати способу (Вас., І, 1959, 87).
6. розм. Спонукати, схиляти до якої-небудь дії, вчинку; примушувати щось робити (перев. недозволене, злочинне). — Ви б ще повинні навчати людей, а не направляти їх супроти закону!.. (Л. Янов., І, 1959, 48); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (Горд., Заробітчани, 1949, 84); Але й ті, що набралися, як почули оце про козаків — не згірше бідкаються й галасують. Підбурили, направили, а тепер що робити? (Головко, І, 1957, 293).
7. розм. Учити, наставляти, давати поради кому-небудь. — Михайло — спритний, діловий комсомолець, багатьох старих ще й он як навчить. А все ж, звісно, направляти треба… (Крот., Сини.., 1948, 55); — Радянська влада за нас, на краще нас направляє (Цюпа, Назустріч.., 1958, 158); Пріська направила мужика! Вже не то, щоб він не пив: не проливав козак, як де лучалася чарка (Кв.-Осн., II, 1956, 104).
◊ Направля́ти (напра́вити) на путь і́стини (на до́бру, пра́ведну путь, ві́рну доро́гу і т. ін.) кого — давати корисні поради, вказівки комусь; повчати кого-небудь. — Лаяв [панотець] мене, їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (Стельмах, І, 1962, 87); Тітки та дядини силкувались направляти її на добру путь (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Старі Гарбузи дякували невісточці, що зуміла прибрати до рук їхнього сина та направити його на вірну дорогу (Кочура. Зол. грамота, 1960, 222).
8. діал. Виправляти. [Камб:] І наша рада батьківська тобі направить каяттям свою нечемність (Л. Укр., III, 1952, 69); Щоби свою помилку направити, грізно подивився [суддя] кругом себе (це мала бути повага) і сказав до Олени: — Іди (Март., Тв., 1954, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 159.