НАПРИ́НДЖЕНИЙ, а, е, розм. Пихатий, гордовитий, бундючний. Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 161.