НАПРИ́СКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до напри́скати. Наприскана найкращими духами, вона сиділа в тій же таки хаті сама (Шиян, Вибр., 1947, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 161.