НАПРУ́ГО, присл., діал.
1. Наполегливо, рішуче. Він казав мені так напруго йти спати в дідівській хаті! (Фр., І, 1955, 73).
2. Раптово, несподівано. На другий тиждень заслаб щось напруго й професор (Фр., І, 1955, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 162.