НАПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАПРЯМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. напря́мляться; док. Іти, рухатися в якому-небудь напрямі. — А що вам? — спитався він, напрямляючись до прохожих (Мирний, IV, 1955, 206); // розм. Спрямовуватися куди-небудь. Пилипко не спав, лежав тихо; широко розкриті очі напрямилися в куток печі (Мирний, IV, 1955, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 164.